Липень 2014 року. Урзуф. База батальйону «Азов»

«Нарешті ми отримали власну базу. Пляжно-розважальне життя на базі в Бердянську закінчилося. Кількома вантажівками з усіма бебехами нас перевезли до Урзуфа під Маріуполем. Нам виділили всю базу Януковича. Когось поселили в багатоповерховий корпус, а нам виділили один із симпатичних будиночків. Меблів не було, місця мало, спали покотом на підлозі. Я з побратимом «загарбав» собі балкон. Кажуть, тут до останнього жила Люська Янукович. Десь знайшлися нібито її речі, чепець та нічна сорочка. «Ченя» з нашої чоти начепив те добро поверх однострою й довгенько так позував для фото. Значним бонусом був причал. У вільний час тут можна купатися та загоряти.

Були проблеми з харчуванням. Перші тижні харчувалися абичим: хлібом, ковбасою, сиром. Привезли пару польових кухонь. Ніхто їх і не займав. Усі були серйозними мужніми воїнами, яким «харам» куховарити.

Два бійці крутять у руках банку тушенини, й до третього: «Шамо, а дай-но свого гарного ножа. Тре’ банку відкрити». – «Ти що?! Не дам, цей ніж тільки для вбивства!»

Бійці далі йдуть шукати когось, у кого ніж простіший».